Як ветеран АТО зумів побудувати бізнес на мурахах

01.08.2018 5:03

Ветеран 72 бригади Олександр Іваницький ще до АТО мав досвід ведення власного бізнесу. Після повернення хлопець вирішив згадати про своє дитяче захоплення мурахами. Почавши бізнес з інтернет-магазину подарунків, Олександр зумів побудувати свою справу на фермах для мурах. В інтерв'ю lfstone.ru Олександр розповів, чому можуть навчити мурахи і поділився планами розвитку власного бізнесу.

Захоплення родом з дитинства

Ветеран АТО Олександр Іваницький ще до війни мав свій туристичний бізнес. За рік разом з дружиною Оксаною вони організовували агентство та возили українців на відпочинок до Єгипту та Туреччини.

"За освітою я інженер-технолог, закінчив Київський університет культури. Хоча за фахом і не працював, однак отримані знання мені знадобились уже згодом, коли ми вирішили запустити власний бізнес", — зізнається ветеран.

Туристичний бізнес Олександра проіснував недовго — вже у березні 2014 року разом з першою хвилею мобілізації він відправився на фронт, причому добровольцем.

Оскільки юнак мав військову кафедру за плечима, на фронт потрапив заступником командира розвідувальної роти у 72 бригаді.

На війні Олександр Іваницький провів рік, за цей час пройшов Іловайський котел та оборону Донецького аеропорту. Демобілізувався хлопець у березні 2015 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як ветеран АТО почав шити чоловічу білизну

"Мене часто запитують про посттравматичний синдром, але в мене його не було. Після демобілізації я став задумуватись над відкриттям нового бізнесу, тому часу на переживання у мене не було. З початком війни стало зрозумілим, що про повернення до туризму не могло бути й мови. Курс долара змінювався майже щодня. Люди намагались зберегти кошти, а не витрачати їх на мандрівки ", — розповідає ветеран.

Думки по майбутній бізнес з'явилися ще на фронті. "В армії було багато часу, щоб думати. Хотілось реалізувати такий проект, який в Україні ніхто не робив, плюс конкуренція в цьому випадку була б невисока. Мурахами я захоплювався ще в дитинстві. У мене навіть була ферма якийсь час", — згадує ветеран.

Олександр з фермою біля станка. Фото: А. Владико

Перші кроки нового бізнесу

Відразу після демобілізації Олександр брався за різні підзаробітки, щоб отримати гроші на початок бізнесу. "Мені були необхідні кошти, щоб почати власну справу. Тому ми поміняли багато професій і намагались максимально економити", — розповідає хлопець.

Перші кошти на розвиток власного бізнесу Олександр отримав від держави. Це було наприкінці 2015 року.

"Я захистив бізнес-план на відкриття власного інтернет-магазину і отримав перші 18 тис. грн на власну справу", — згадує ветеран.

На ці кошти він відкрив інтернет-магазин подарунків AISO, який проіснував близько року. Одним з головних товарів в магазині були мурашині ферми, які Олександр робив разом дружиною.

"Перші наші ферми були скляними. Вигадував дизайн і робив ферми я власноруч. Це займало дуже багато часу. На те, щоб зробити 10 ферм, потрібно було до тижня, не відходячи від робочого місця", — згадує ветеран.

Завдяки цим скляним фермам Олександрові вдалось відкласти кошти, щоб придбати перший верстат для лазерної різки акрилу влітку 2016 року. На придбання станка у ветерана пішло $10 тис. Зараз на ньому вирізають заготовки мурашиних ферм.

"Кошти на придбання обладнання зібрав самостійно. За кредитами у банки не звертався, адже ніколи не був прихильником кредитування, як і інвестицій зі сторони. Розраховую завжди на свої сили", — розповідає Олександр.

Зростання ветеранського бізнесу

Два роки тому, в 2016, бізнес Олександра з невеликої кімнати у Вишневому переїхав у власне приміщення на території заводу "Сатурн" в Києві.

"Приміщення ми шукали майже півроку. Воно мало відповідати кільком критеріям. По-перше, це мало бути технічне приміщення. По-друге, в ньому мало бути тепло взимку. По-третє, в приміщенні мала бути система очищення повітря, оскільки у нас токсичне виробництво — працюємо з харчовим акрилом", — розповідає хлопець.

Після переїзду у нове приміщення Олександр почав робити мурашині ферми з харчового акрилу. Такі ферми набагато легші та безпечніші за ферми зі скла. Після придбання верстата він зміг запустити масове виробництво мурашиних ферм.

"Для мурах ферма — це їхній дім. Тому важливо, щоб їм у ньому було комфортно. Тому для ферми беру лише харчовий акрил, який виготовляють у Німеччині. В Україні такого акрилу, на жаль, немає", — зауважує він.

Тоді ж, у 2016-му році, з'явилась і назва компанії — AntCity ("Місто мурах"). Назву і сайт компанії Олександр написав самостійно.

"При написанні сайту мені і знадобились знання, отримані в університеті. На даний момент більшість наших покупців приходять через сайт, а також через сайти наших партнерів — інтернет-магазинів", — зазначає ветеран.

Олександр тримає в руках пробірки з мурахами. Посередині у пробірці — мураха-жнець. Фото: А. Владико

Розміри бізнесу

За місяць Олександр продає до 100 мурашиних ферм. Найбільше їх купують у великих містах — Київ, Харків, Львів, Дніпро, Одеса. Крім України, мурашині ферми також активно купують у Польщі, Іспанії, Німеччині.

"Мураха — це, насамперед, домашній улюбленець, який потребує небагато догляду. Вистачить лише раз на два дні давати мурахам воду та їжу — солодощі та зерно. Ферми батьки, як правило, купують для дітей, щоб навчити їх працелюбності, командній роботі, адже мурашник — це ціла цивілізація — тут є своя королева, воїни і трудівники", — розповідає Олександр.

Ветеран виготовляє ферми двох видів — горизонтальні і вертикальні. Вони відрізняються розмірами та системами ходів, які ветеран змінює раз на кілька місяців.

Від розміру і форми залежить і вартість ферми. Найдешевша коштує 450 грн, найдорожча — 1200 грн.

Разом з фермою у подарунок іде стартова колонія мурах, до якої входить королева та кілька мурах. Королев ветеран відбирає від мега-колонії на 10 тис. мурах у Василькові.

Мурах-женців Олександр замовив через інтернет з Іспанії, садових мурах знайшов біля свого подвір'я. Спочатку за комахами доглядав сам разом з дружиною. Зараз за ними доглядає найманий працівник. Він годує мурах і слідкує, як розвивається колонія.

"Зараз ми пропонуємо ці два види мурах — це садовий мураха, який живе у наших садах, а також мураха-жнець. Він дещо більший і живе у Південній Європі та в Криму", — зазначає ветеран.

Однак за бажанням крім стартової, можна придбати уже розвинуту колонію мурах. Вона буде коштувати від 100 грн і до 4 тис. грн.

"Не всі бажають чекати, поки виросте колонія. В такому разі можна придбати вже дорослу колонію на кілька сотень комах", — зазначає ветеран.

Труднощі ветеранського бізнесу

"Основні труднощів пов'язані з новизною мурашиних ферм як таких в Україні. В законодавстві ніде не прописані особливості розведення мурах. З одного боку, це спрощує бізнес — не потрібно проходити тривалу сертифікацію. З іншого — ускладнює пересилання мурах за кордон. У мене вже було кілька випадків, коли ферми доїжджали до кордону, а потім повертались до мене", — розповідає ветеран.

Інша проблема ветеранського бізнесу — це конкуренція. За словами Олександра, останні два роки в Україні з'явились кілька компаній, що роблять мурашині ферми.

"У цьому бізнесі є свої нюанси. Не всі види акрилу підходять для мурах. Є багато видів акрилу, від якого мурахи гинуть. Проте не всі замислюються над цим", — зазначає ветеран.

Ветеран АТО Олександр Іваницький в коридорах заводу "Сатурн". Фото: А. Владико

Що далі?

Нині в компанії Олександра разом з ним працює четверо людей. Троє працюють на виробництві у Києві, ще один працівник доглядає колонію мурах в Василькові. Так AntCity поступово переросла з компанії, де працювали Олександр з дружиною, в більшу організацію.

"Нещодавно ми купили ще один верстат і збільшили наші темпи виробництва ферм. У планах — нарощення експорту ферм за кордон. З цією метою думаю про те, щоб відкрити представництво компанії у Польщі або в Естонії, оскільки там зацікавлені у нашому бізнесі", — стверджує ветеран.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як ветеран АТО почав вирощувати ягоди

Про відкриття стаціонарного магазину в Україні Олександр не думає.

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на lfstone.ru в Telegram

Источник