До наслідків скорочення бюджету 2020: якщо науково-освітній та культурний баласт — за борт

"Інтелігенція — це не мозок нації. Це її лайно." Володимир Ленін, засновник радянської влади на теренах Російської імперії, ініціатор знищення діячів науки, освіти, культури.

"Якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо?" Вінстон Черчилль, державний діяч, політик, Нобелевський лауреат, відповідь на пропозицію про скорочення видатків на культуру за часів Другої світової війни.

Подпишитесь на канал DELO.UA

Є гарна ідея подолати економічні наслідки світової епідемії для України: збалансувати бюджет за рахунок науковців, освітян, діячів культури та мистецтв.

У суспільстві широко обговорюється пропозиція уряду про проведення скорочення видатків державного бюджету, вона привернула увагу багатьох.

Верховна Рада взяла тиждень на узгодження деталей змін до бюджету, тобто скорочення державних видатків. Згідно з інформацією з мас-медіа, скорочення очікують наука, освіта, культура, а також спорт та чимало чого цікавого для українців.

Які наслідки можливих змін запланованих обсягів видатків державного бюджету, згідно з функціональною класифікацією, на такі важливі сфери, як охорона здоров'я, духовний та фізичний розвиток й освіта на 2020 рік?

Розпочнемо аналіз із дослідження динаміки державного фінансування охорони здоров'я, духовного й фізичного розвитку та освіти в Україні впродовж 2007 — 2020 рр.

Таблиця 1. Динаміка показників фінансування за рахунок коштів державного бюджету охорони здоров'я, духовного й фізичного розвитку та освіти в Україні впродовж 2007 — 2020 років

Рік	Темп зростання видатків державного бюджету, %	Темп зростання видатків державного бюджету на охорону здоров'я, %	Темп зростання видатків державного бюджету на духовний та фізичний розвиток, %	Темп зростання видатків державного бюджету на освіту, %	Частка видатків державного бюджету на охорону здоров'я у загальних видатках, %	Частка видатків державного бюджету на духовний та фізичний розвиток у загальних видатках, %	Частка видатків державного бюджету на освіту у загальних видатках, %
2007	3,63	1,14	8,69
2008	138,60	116,57	146,78	142,30	3,05	1,21	8,93
2009	100,36	102,24	110,23	111,00	3,11	1,33	9,87
2010	125,27	116,31	160,61	120,41	2,89	1,70	9,49
2011	109,82	116,38	74,15	94,53	3,06	1,15	8,17
2012	118,68	111,43	143,30	111,06	2,87	1,39	7,64
2013	101,96	113,39	93,14	102,31	3,19	1,27	7,67
2014	106,61	81,34	95,30	92,67	2,44	1,13	6,67
2015	134,13	109,30	135,87	105,27	1,98	1,15	5,23
2016	118,69	108,78	76,70	115,37	1,82	0,74	5,09
2017	122,59	134,30	155,56	118,58	1,99	0,94	4,92
2018	117,44	135,20	127,97	107,33	2,29	1,03	4,50
2019	108,83	170,49	98,61	116,54	3,59	0,93	4,81
2020 (план)	110,36	300,53	159,13	254,70	9,79	1,34	11,11
2020 (пропозиція уряду)	118,40	299,52	88,90	241,20	9,75	0,75	10,52

Розпочали з 2007 року не випадково, оскільки вирішили не просто порівняти з ситуацією у попередні роки, а й в контексті перебігу подій під час попередньої світової економічної кризи, яка проявилась у вітчизняній економіці у 2009 — 2010 роках.

Як бачимо з таблиці, у період попередньої кризи, суттєво підвищились темпи зростання видатків за усіма перерахованими видами. Крім того, зросла і частка цих видатків у загальній сумі видатків державного бюджету. Так, наприклад, якщо у роки економічного підйому у країні (2007 — 2008 роки) частка видатків на освіту сягала 8,69-8,93%, то у кризі вона збільшилась до 9,87-9,49% і була найбільшою впродовж останніх років (без попереднього урахування запланованого на 2020 рік збільшення).

Як ми з'ясували у своїх наукових дослідженнях, видатки державного бюджету на освіту повинні бути на рівні не менше 10%, щоб дійсно забезпечити умови розвитку цієї сфери. (Горошкова Л. А., Харагірло В. Є., Хлобистов Є. В. Потенціал розвитку ринку професійних (професійно-технічних) освітніх послуг в Україні. Економічний вісник університету.Переяслав-Хмельницький, 2020. C. 63-73).

Читайте также: Економічний нокдаун коронавіруса для України: в карантин ВВП зменшується на 3% щоденно

Подібна до освіти ситуація спостерігалась із державним фінансуванням охорони здоров"я й сфери духовного та фізичного розвитку: обсяги видатків збільшувались до 3,11-2,89% та 1,33-1,70% відповідно. Отже, не дивлячись на складну економічну ситуацію у країні, були знайдені фінансові ресурси на штучну підтримку цих важливих для країни сфер.

Зниження видатків на освіту впродовж 2015 — 2019 роки було вражаючим, — відбулось скорочення до рівня 5%. Так, дійсно, з початком децентралізації (2015 рік) фінансування професійно-технічної освіти було передане на рівень місцевих бюджетів. Але це всього 6% від загальної суми видатків на освіту, а усі інші сфери — дошкільна, середня, вища — виходить системно були недофінансовані. З урахуванням того, що у країні відбувається реформування освітньої галузі, скорочення обсягів її державної підтримки у кризовій ситуації зведе нанівець ті результати, які вже були досягнуті. А на нові — можна буде і взагалі не розраховувати.

Якщо звернути увагу на те, за якими напрямками пропонується скорочення фінансування, то сумні висновки щодо результатів реформ і стану освітньої галузі нажаль можуть підтвердитись.

Так, пропонується скоротити субвенцію на створення професійно-технічних навчально-практичних центрів (259 млн грн), обсяги Фонду розвитку закладів вищої освіти (250 млн грн), субвенцію "Спроможна школа для кращих результатів" (1,5 млрд грн, ліквідувати програму, яка передбачає будівництво, реконструкцію і капітальні ремонти шкіл), субвенцію на підтримку молодих вчителів (1,553 млрд грн), субвенцію на "Нову українську школу" (1,42 млрд грн).

Науку також пропонують недофінансувати: призупинити початок її гранатового фінансування через Національний Фонд Досліджень (500 млн грн, залишити тільки кошти на зарплатню), та не фінансувати бюджетну програму МОН "Підтримка пріоритетних напрямів наукових досліджень" (повністю).

Читайте также: Ціновий "коронавірус": про спокусу заробити на панічних настроях споживачів

Коли в останній раз переглядалися (а не індексувалися!) посадові оклади викладачів вищої школи? А науковців? Питання риторичне.

Наука останніми роками системно потерпала від недофінансування, рівень видатків на освіту — низький, отже зазначені пропозиції, м'яко кажучи, не сприятимуть розвитку ні освітнього, ні наукового потенціалу країни, а навпаки — призведуть до занепаду науки і освіти. Бо як у цій сфері зберегти кадри, тобто, талановитих вчених, фахівців — невідомо (може, хтось думає, що викладач чи науковець не потребує гідних умов життя і харчується виключно науковими ідеями?)

Після знищення викладачів, діячів культури, митців та науковців радянською владою за перші десятиліття її існування, держава потім все одно мала відроджувати цю сферу: стимулювати та заохочувати працювати для майбутнього.

Держави, які відмовляються від власних освітніх та наукових традицій, шкіл та проектів, ніколи не знаходили своє місце серед розвинутих та впливових гравців світових соціально-економічних процесів.

Ми не зупинились на проблемах, які виникатимуть при зменшенні фінансування духовного та фізичного розвитку, зокрема, культури та мистецтва. Це так само викликає занепокоєння. Але автори матеріалу, які є викладачами і науковцями, приносять вибачення фахівцям цієї сфери за те, що зосередили більш детальну увагу на освіті та науці.

У кого що болить...

Источник